Навчаючи бойових мистецтв, тренери часто пояснюють, що бити треба не «в предмет», а «крізь предмет». Це надає удару додаткової сили. Подібним чином впливає і візія на життя людини й організації.
Візія – це мрія. Це бажаний образ себе в майбутньому. Чим яскравіша й масштабніша мрія – тим корисніше для справи. Складність досягнення робить візію мірилом власного успіху. Яскравий образ майбутнього дозволяє діяти в сьогоденні. Усвідомлення своєї мрії допомагає приймати важливі рішення – чим займатися і (настільки ж важливо!) чим не займатися в своєму житті. У людини з візією є шанс прожити своє, а не «скопійоване» життя.
Сказане стосується і організації. В управлінській риториці та літературі поняття «візія» активно використовується. Для компанії не менш важливо осмислювати свій майбутній бажаний стан і не забувати про нього. Впливаючи на рішення, осмислена візія впливає і на досягнення результатів.
І для людини, і для компанії можна виділити декілька рівнів осмислення себе. Перший – це коли від осмислення відмовляються – через лінь, страх чи з недомислу. На цьому рівні люди і компанії живуть просто тому, що живуть. Якщо перед ними поставити питання «що ти робиш?», відповіддю буде – «працюю» або «виробляю продукцію», «надаю послуги».
Той, хто налаштований просто працювати, задає собі певні рамки «необхідної праці». Праці, якою змушений займатися. Наприклад, тому, що це соціально прийнятно. Звідси і бажання пізніше почати, раніше закінчити, зробити перерву. Якщо у людини склалися такі стосунки з роботою, він звикає до них. Співробітник починає бачити і шукати місце, де можна отримати більше, приклавши менше зусиль.
Ідея такої праці сама по собі не дуже приваблива. Вона навряд чи може надихнути когось. Її промоутеру треба буде додати примусу або використовувати безвихідь ситуації людини. І тут зовсім не обійтись без контролю.
Багато офісних мешканців займаються такою ось працею через необхідність, налаштовуючись на те, щоб життя на роботі було якомога легшим. А керівники та власники компаній часто самі підштовхують їх до цього. Вони просто нічого не роблять для того, щоб людина розуміла сенс існування компанії і своєї діяльності в ній, використовуючи тільки контроль і покарання.
Трохи більш осмислений варіант праці через необхідність – цілеспрямоване «заробляння грошей» як еквіваленту свободи і певних можливостей. Люди ходять на роботу для того, щоб відпрацьовувати належне і заробляти гроші, реалізуючи себе в захопленнях поза робочим часом. Виглядає як жертва. До того ж осмислена орієнтація, в першу чергу, саме на гроші нерідко збиває людину зі шляху, де вона могла б бути цілісною.
Якщо говорити про організації, то орієнтація виключно на гроші формує певну культуру. Контрактні відносини «ти – мені, я – тобі» дуже поширені. Але часто в компанії потрібно робити не те, про що домовились, а те, про що не домовлялись. Або – не так, як домовлялись. Або робити не тільки те, про що домовлялись. Тому людей в компанії повинні утримувати не тільки гроші, а ще краще, якщо не стільки гроші. А власники бізнесу дуже часто забувають, що їхні гроші цікавлять тільки їх самих (або людей, які хочуть ці гроші відібрати). Співробітників цікавлять власні гроші – і власні життя.
Візія людини – те, для чого ми живемо. Це те, що залишиться після нас, або буде існувати в інших людях разом з нами. Це те, що створили ми, але що більше за нас. Чи може кожен знайти свою візію? Думаю, так. Вона може бути для людства і для конкретних людей, реалізовуватись в миттєвостях і залишатися протягом століть.
Головне – це повинен бути ваш особистий сенс. Є люди, які живуть з якимось «споконвічним» чітким розумінням – для чого. Іншим треба шукати і знайти цей свій сенс. Підштовхує до такого пошуку, як правило, внутрішній дисонанс, незадоволеність тим, як ми живемо. Це і є момент, коли потрібно зупинитися і попрацювати з власними сенсами. Запитати себе: «навіщо»? Навіщо я ходжу на роботу? Навіщо мені гроші? Для чого я живу? Якою людиною хочу бути? ..
Так само і кожна компанія може знайти свою візію. Організації – це спільноти людей, які працюють для людей. Їх ще іноді називають стейкхолдерами: клієнти, власники, співробітники. Всі вони – люди, які живуть разом з нами – тут і зараз. І яких точно не буде через кілька десятиліть. А для компанії існує шанс залишитися – після всіх існуючих стейкхолдерів – щоб слугувати новим. Власники, керівники і співробітники можуть залишити по собі щось більше, до створення чого вони були причетні.
Компанії, які усвідомлюють свою візію, набагато точніше ставлять цілі. Вони не втрачають час, енергію та гроші на те, що для них чуже, бездумно запозичене і не відповідає умовам, в яких живе організація. Такі компанії набагато точніше відбирають співробітників. Для досягнення визначеної мети, реалізації своєї візії, потрібні певні люди. Уявіть – чого досягне компанія, в якій більшість співробітників має можливість свідомо реалізувати сенс свого життя на роботі?
Саме усвідомлення візії власниками і керівниками робить цей шлях можливим. Якщо ви розумієте свою мрію, якщо організація, яку ви створили або якою керуєте, прагне до своєї візії, якщо люди, які з вами працюють, хочуть того ж, – швидше за все ваша справа стане дійсно великою.
На завершення – маленький приклад того, як народжується візія. 30 травня 1889 року Норвегія зустрічала Фрітьйофа Нансена – людину, яка вперше в історії географічних досліджень перетнула крижану шапку Гренландії. У захопленому натовпі зустрічаючих була людина, яку звали Руаль Амундсен. Як писав у своїй автобіографії сам Амундсен, саме тоді внутрішній голос немовби вимовив: «От би мені пройти Північно–Західним морським шляхом!»
Північно–Західний морський шлях з'єднує Тихий та Атлантичний океани через Північний Льодовитий. При спробі пройти цим шляхом в 1847 році загинула експедиція Франкліна. Амундсен вперше пройшов цим шляхом повністю по воді в 1903-1906 роках. Втілюючи свою мрію, він досяг досконалості в організації полярних експедицій. І став першою людиною, яка підкорила Південний полюс Землі. Подорож до полюсу – кульмінація епохи полярних досліджень, можливо, найвидатніша подорож в снігах. Протягом багатьох років до цього досягнення Амундсена рухала його власна візія.
Автор: Едуард Мальцев, керівник програми Executive MBA, Києво-Могилянська бізнес-школа [kmbs]
Джерело: digest.kyivstar.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар